К черту свет, мне нужен покой...
Перезагрузка
Привет, Гость
  Войти…
Регистрация
  Сообщества
Опросы
Тесты
  Фоторедактор
Интересы
Поиск пользователей
  Дуэли
Аватары
Гороскоп
  Кто, Где, Когда
Игры
В онлайне
  Позитивки
Online game О!
  Случайный дневник
BeOn
Ещё…↓вниз
Отключить дизайн


Зарегистрироваться

Логин:
Пароль:
   

Забыли пароль?


 
yes
Получи свой дневник!

К черту свет, мне нужен покой... > Зелений чай


Пользователи c интересом "Зелений чай".

понедельник, 18 августа 2014 г.
Глорія. Зелений чай A.D.D 07:48:28
Глорія вночі майже ніколи не спить. Вона дивна, різка, неймовірно красива. Їй постійно не вистачає повітря, особливо в місті, особливо влітку. Вже давно не любить, тільки грає. Характер різкий. Легко виходить з себе, а тарганів в голові давно не соромиться. Дуже часто ображає, так рідко просить пробачення. Людей не цінує. Був гіркий урок. вчиться жити без чиєїсь допомоги. Майже все виходить...
Принципова. Занадто самовпевнена. Її характер - як на вулкані. Її очі, як запашна львівська кава - така приємна, але так часто обпалює. Кохання не чекає. Воно в її життя раптово приходить. Так рідко закохується, але так до безумства кохає. Від цього страждає.
Життям вже трошки навчена. Обережна. Емоції стримує. Рідко коли буває відвертою, відкритою. Ненавидить фальшиві посмішки, але іноді доводится. Розумна, та любить зображати дуру. Так легше жити, так її краще сприймають.
Самовпевнена? Ні, так тільки здається. Вона сніжна... В думках - дим від сигарет замість романтики, яку так ненавидить. В словах - правдива отрута. Не носить рожевих окулярів, не читає дівочих романів і не дивиться солодке кіно. Вона любить вітер. Не легенький морський бриз, а справжній ураган, який очищує думки. Вино, але не солодке й легке, а міцне, від якого морщися. Та музику, що перевірина роками.
З дому виходить пізно. Під самий вечір. Так легше ховати очі і бути на інших схожою. Вона сама собі ставить задачі з безкунечною кількістю невідомих. Любить все ускладнювати. Не шукає легких шляхів.
А в дитинстві багато сміялась. Та ще й так, як ніхто не міг. До сліз в очах, до болі в ребрах. Ще тоді вона усвідомила, що сміх - ліки від усього на світі. А потім вже час.
Така як всі, але не подібна ні на кого. Справжня відьма. Великі, шоколадні очі з мільоном варіантів відтінків. Русяве, майже золоте волосся. Губи як стигла полуниця. Вони змушують жадати свіжої води. Вона ненавидить обмани і пахне корицею та ментолом. Так, вона занадто солодка. Не для всіх...
Малою, сама була собі і стилістом і візажистом. Постійно робила нові кумедні зачіски та створювала якісь образи. Любила ходити босоніж. Сусіди постійно приносила додому її взуття, яке було скрізь. танцювати навчилася раніше, ніж ходити. Справжня артистка. У школі була завжди першою, завжди кращою. Творча, несподівана, яскрава!
До десятого класу навіть не знала, що таке хлопці. Ніколи не звертала уваги на цих дивних створінь. Хоча подруги вже давно крутили романи, закохувались, страждали від розбитого серця. Її ж беріг Бог. Та тільки для кого?
Ніколи не боялася важкої роботи. В п'ятнадцять працювала офіціанткою в кафе. Там і познайомилась зі своїм першим коханням. Та потім виявилось, що то було просто захоплення. а свій перший поцілунок буде згадувати з особливою теплотою.
У свій випускний вечір стала королевою. Саме тоді вона зрозуміла, що завжди хотітеме бути першою. Наступним ранком зібрала речі і переїхала до великого міста. Їй ніколи не було легко. Завжди доводилось боротися за місце під палючим одеським сонцем. Та навіть у найважчі часи вона стискала зуби та йшла в перед.
Саме завдяки своїй наполегливості, закінчила медичне училище і отримала місце фельдшера у швидкій допомозі. Прагнучи розвиватися, вступила до медичного університету. Свою професію любить шалено. Віддає їй і душу, і сердце. Сама там познайомилась з хлопцем, який змінив все її життя назавжди. І вона стала Собою. Глорія.
Так... Дивна, різка, неймовірна красива. Кажуть, Бог її береже. Та чи від себе врятує?


Категории: Зелений чай
Прoкoммeнтировaть
среда, 6 августа 2014 г.
Джульєтта. Зелений чай A.D.D 15:17:51
Її звали Джульєттою вже так давно, що вона встигла забути своє власне ім'я. А зараз навіть і не згадає звідки воно з'вилося. Вона до нього звикла, зрослася з ним. Близькі друзі кликали її Джулі. Просто і легко.
Її життя складалося з кохання. Вона була пронизана ним наскрізь. Все у її зовнішності, характері просто кричало про це. Дівчина-літо. То прохолодна, то занадто спекотна. Непередбачувана, але постійна. Її зовнішність нагадувала літній ранок. Такий, який буває тільки раз на рік. Та й то, тільки в її рідній Одесі. Знаєте, коли сонце тільки підіймається із-за небокраю, небо стає якимось магічним, чарівним. Рожеве з персиковим вкрапленням, а де інде навіть бузкове. Тільки в цей час з одеського моря дує лагідний солоний вітер. Він тихий, але такий проникливий. Як і її голос... А очі... Сині, неосяжні, як морська глибина. Завжди вологі, здається, вона в будь-який момент може заплакати. А плакала вона дійсно часто. Так часто, що вже навіть встигла полюбити смак своїх сліз. Та тільки про це ніхто не знав, бо життя навчило її приховувати свою слабкість. Все, що вона могла дозволити собі, це нічний телефонний дзвінок подрузі і тихе сопіння в слухавку. Вона була дівчиною настрою. І одягалась відповідно. То довго і ретельно обирала наряди, то нядягала перше, що піпадеться під руки. Їй подобалось носити розпущенне волосся. Світла русявка, майже блондинка. Дуже гарна, але якоюсь особливою, незвичною красою.
Джулі народилася в одну з тих субот вересня, коли ще вдчувається літнє тепло, але осінь вже стукає у вікно. В дитинстві була справжньою бідою для батьків. Непосидюча, енергійна, примхлива. Спілкувалася тільки з хлопчиськами і сама була схожою на маленького хулігана. Завжди збиті коліна, подряпані долоні, протерті улюблені кеди. В школі ніколи не хватала зірок з неба, але й не пасла заднього. Була десь посередені. І їй було досить зручно. Легко вступала в конфлікти з однокласниками, вчителями. Але дуже важко пробачала. Майже ніколи.
Ще в тринадцять навчилася керувати автомобілем. Правда перша її поїздка закінчилася невиличким ДТП. Але дерево, яке було одне у всьому полі, не стало заявляти. Вже тоді вона навчилася швидко тікати від проблем і закривати очі на те, що їй не подобається.
Але в пятнадцять років все змінилося. Вона швидко і стрімко виросла. Стала більш жіночною, тендітною. Навчилася бути дівчиною. І всі одразу це помітили. Джули стала ніжнішою, покірнішою. Та не для всіх... Для деяких вона так і залишилася колючою хуліганкою, хоч і змінила кеди на підбори.
Вона легко знаходила спільну мову з людьми. Без особливих зусиль знаходила нових друзів. Ну як друзів... Приятелів на короткий відрізок часу. І точнісінько так само легко з ними прощавалась. Її улюбленним заннятям була прогулянка по Приморському бульвару. І бажанно вночі. Коли навколо немає зайвих людей. А ранок завжди починався пізно. І першим ділом вона пила чашку теплого чаю з лимоном, вмикала улюблену музику (кожен день це була нова) і тільки після цього остаточно розплющувала очі.
Вона романтична до якогось безумства! Їй до смерті потрібна чиясь любов. Але ще більше їй необхідно любити самій. Та вона ніколи не кидалась у руки кому-небудь. і завжди легко відпускала, коли відчувала, що настав час. І тільки один раз, вона так пристрастно кохала, що навіть зараз, коли пройшло стільки років, не змогла відпустити і викинути з серця... У кожної Джульєтти повенен бути свій Ромео і своя трагічна історія.
Але може все не так? І її справжнє кохання попереду?

Категории: Зелений чай
Прoкoммeнтировaть
вторник, 5 августа 2014 г.
A.D.D 20:51:02
Запись только для меня.
Перезавантаження A.D.D 19:45:02
Отже... Перезавантаження. Ніколи не помічала, наскільки гарне та багатообіцяюче одне тільки слово! Але то може мені тільки зараз так здається, бо я покладаю на нього великі надії та сподівання. Важко сказати, коли все змінилося. А можливо цього ніколи й не було. Просто так сталося, що всередені мене щось зламалося. І, як то завжди буває, клею поруч не опинилося. Тож змінилося не щось, змінилася я сама. Я почала писати нові вірші. Вони більш емоційні та трагічні, але в цілому досить стабільні у якихось загальних почуттях. Я більше не цікавлюсь політикою. Вона заважає жити. Дивитися вперед, мріяти, будувати плани на майбутнє. Я не читаю занадто солодкі романи. Мене від цього нудить. А ще мене нудить від людей. Навіть більше ніж завжди. Та я до цього майже звикла. До чого я ніяк не можу звикнути, так це до великої кількості думок в моїй голові. Занадто великої... А ще мені постійно хочеться слухати музику і писати. А я не можу ніяк звикнути до нових навушників. Вони мені якісь чужі, холодні... А люди навколо кажуть, що я змінилася. Почала меньше говорити і більше слухати. Мало посміхаюсь і часто опускаю очі, ніби мені є що приховувати. Може й так... Може і є. Та тільки я це так добре сховала всередені себе, що й сама ніяк не знайду. а може нема чого шукати. А це все просто черговий мій спектакль. Та для кого? звісно для себе самої. Та я ж невдячний глядач... Мені все мало і я нікому не вірю...
Перезавантаження. Може все не так?


Категории: В голове, Вдохновляет, Громко, Зелений чай, Рідне
Прoкoммeнтировaть
К.Ч A.D.D 18:55:34
Ти змінила моє життя. Якось швидко і без бою пробралася в моє серце. Тобі там зручно?) Ти не робиш мене кращою... Коли я з тобою, то в мені прокидається все найгірше. Всі погані якості подвоюються в твоїй присутності. І це вже не жарти. Мені не вистачає тебе. Катастрофічно мало... Так, ти не робиш мене кращою, ти робиш мене собою... Я не хочу цього втрачати.
Одна из кофе и сарказма,
Другая полна дыма и глупых мыслей.
Они друг друга не стоят,
Но дорожат друг другом больше жизни.

Одна побита жизнью и набравшись опыта
Умеет жить красиво, без страстей.
Другая молодая и совсем не опытная,
Зациклинна на жизни без потерь.

Одна из них совсем не любит сказки,
Другой не нравиться сопливое кино.
Им нравиться выслушивать отмазки,
И на удачу плевать через плечо.

Они умеют веселиться, плакать,
Ещё они умеют правду говорить.
Одна из них красива и прекрасна,
Другая ещё совсем не научилась жить.

Порой их взгляд полон презрения,
Они не любят пустоты в глазах.
И на счастливый случай не надеяться,
Они то знают, счастье в их руках!

­­


Категории: Лирика, В голове, Вдохновляет, Зелений чай
Прoкoммeнтировaть
вторник, 15 июля 2014 г.
Зелений чай. Пролог A.D.D 06:37:07
Вже дуже хочеться спати. Очі змикаються, голова стає важкою. Ти відключаєшся на якісь секунди, потім трясеш головою і знову приходиш до тями...
Все. Досить сидіти на одному місці. Так можна збожеволіти. Треба щось робити. Піднятися, пройтися. Треба вже зачинити вікно. В кімнаті стало дуже холодно. Але ти просто сидиш та чекаєш. І оте твоє очікування вже фізично відчувається в морозному повітрі... Вже навіть немає сил гіпнотизувати телефон. За декілька годин стало зрозуміло, що ніякими магічними силами ти не володієш і він не оживе... Так, чарівник з тебе ніякий.
Посміхаєшся... Вже краще? Та де там... Це просто нервове. І яка зараз година? Хіба це важливо? Що взагалі зараз важливо?
-Тобі щось принести?
Я злякано озирнулася. Такий знайомий і теплий голос в цьому холодному місці. Ксюша. Як давно вона тут? Здається ще зранку. А що зараз? Вечер? Ніч? Наступний ранок? Та хіба це важливо...
Дівчина важко зітхнула і опустила плечі. Дякую, що без нотацій. Це зараз зайве.
-Кави?
-Ні, просто зеленого чаю...
­­


Категории: Зелений чай
Прoкoммeнтировaть


К черту свет, мне нужен покой... > Зелений чай

читай на форуме:
Оцени*
Кто сможет сплести мне фенечку?
ПОМОГИТЕ С ХИМИЕЙ!
пройди тесты:
...
читай в дневниках:

  Copyright © 2001—2018 BeOn
Авторами текстов, изображений и видео, размещённых на этой странице, являются пользователи сайта.
Задать вопрос.
Написать об ошибке.
Оставить предложения и комментарии.
Помощь в пополнении позитивок.
Сообщить о неприличных изображениях.
Информация для родителей.
Пишите нам на e-mail.
Разместить Рекламу.
If you would like to report an abuse of our service, such as a spam message, please contact us.
Если Вы хотите пожаловаться на содержимое этой страницы, пожалуйста, напишите нам.

↑вверх